Об’єктивний характер податків обумовлюється необхідністю централізації частини ресурсів у суспільстві.
Початково централізація здійснювалась у натуральній формі, пізніше - у змішаній, а з розвитком суспільства - повністю набула грошової форми.
Необхідність централізації ресурсів обумовлюється виникненням спільних потреб, які неможливо задовольнити в індивідуальному порядку.
Пізніше у суспільстві виникла проблема соціального захисту населення, а ще згодом - екологічні, космічні та інші проблеми, які вимагають централізації коштів на міжнародному рівні.
Обсяг таких потреб зростає з розвитком виробничих відносин. Отже, зростає і потреба в залученні коштів для цих цілей. У багатьох розвинених країнах вважається, що основним призначенням податків є задоволення суспільних потреб. Тому громадяни сприймають податки як об’єктивну реальність, а в суспільстві формується позитивний податковий імідж.
Тож податки є наслідком виникнення суспільних потреб (у більшості об’єктивних), а тому об’єктивними є і самі податки.
Проте слід пам’ятати, що спільні суспільні потреби - це лише чинник, що створює передумови виникнення податків. Реально, як форма економічних відносин, податки починають діяти з появою держави, стають атрибутом державного управління.
Нині вважається, що вони є необхідним атрибутом економічних відносин за будь-якого способу виробництва, і зміна форм державного устрою супроводжується лише перетворенням податкових систем, а не зникненням податків взагалі.
Спроба довести, що податки - «зло», і що соціалізм може те «зло» знищити, успіхом не увінчалася.
Відтак стало зрозумілим, що податки - це не вилучення коштів в інтересах певного класу, а досить складний механізм розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів на державному рівні, розумної альтернативи якому поки що не знайдено.
Економічна суть податків вперше досліджена у роботах великого англійця Девіда Рікардо, який вважав, що податки - це частина продукту і праці, яка надходить у розпорядження уряду.