Наприкінці XIX - початку XX ст. значний вплив на фінансову науку справили маржиналісти з їхньою теорією граничної корисності державних послуг і граничної корисності податків.
Державні витрати і податки розглядалися в теорії граничної корисності як індивідуальні угоди між державою і приватними особами.
До початку першої світової війни економічна наука дотримувалась принципу невтручання держави в економіку країни.
Регулювання виробництва і розподілу почало здійснюватися вже в роки першої світової війни. Цей процес посилився в роки економічної кризи (1929-1933 рр.)
Економічна теорія англійського економіста Дж. Кейн-са мала надзвичайно великий вплив на розвиток фінансової теорії. В основу цієї фінансової концепції покладена ідея «ефективного попиту» і його стимулювання. Ця принципово нова теорія фінансів спрямована на регулювання в умовах сильно монополізованого виробництва.
У Кейнсовій «Загальній теорії зайнятості, процента і грошей» обґрунтовувалась необхідність втручання держави в економіку і основними інструментами управління повинні стати фінансові механізми. Зростання державних витрат за рахунок податків і позик, гнучкіший їх перерозподіл повинні оживити підприємницьку діяльність, забезпечити збільшення національного доходу, а також ліквідувати безробіття. Держава повинна впливати на інвестиційне і особисте споживання громадян. Держава має перешкодити падінню попиту на товари і скороченню виробництва: для цього збільшуються державні витрати, стимулюються приватні інвестиції.
Його формула така:
Заощадження + податки = інвестиції + державні витрати.
До 70-х років XX ст. ідеї Кейнса лежали в основі фінансової політики більшості розвинених країн. У 50-60-х рр. послідовник Д. Кейнса - Ф. Перру вніс в теорію динамічний елемент і створив теорію економічного зростання.