Страницы: 1 2

До кінця XVIII ст. стала помітною розробка фінансових питань не тільки на практиці, але і в теорії. Це стало можливим завдяки:

  • впливу нових теорій філософії, права, держави;
  • нової науки про народне господарство (А. Сміт);
  • докорінним змінам у політичному, соціальному, економічному житті (вплив Великої французької революції і прогресу техніки).

У другій половині XVIII ст. пріоритет у розвитку фінансової науки переходить до французьких учених-фізіократів - Ф. Кене, А. Тюрго, О. Мірабо.

Їхня заслуга полягає в тому, що вони вперше підняли проблеми:

  • справедливості оподаткування;
  • перекладання податків;
  • джерел доходів;
  • участі кожного громадянина у використанні державних фінансів;
  • взаємозв’язку і взаємозалежності фінансів і народного господарства.

Вони вбачали шляхи розвитку науки у необхідності зв’язувати питання фінансового господарства із теоріями політичної економії.

Глава школи фізіократів Ф. Кене розробив знамениту економічну таблицю, в якій відобразив як єдине ціле весь суспільний процес відтворення, обігу, розподілу і споживання продуктів (схема простого відтворення). У поясненні до таблиці серед причин, які скорочують виробництво, Ф. Кене назвав причини, що викликані податками:

  1. «погана форма оподаткування, якщо остання стосується фермера», а не власника землі;
  2. надлишковий тягар податків через великі витрати по їх збору;
  3. непомірні судові витрати.

Фізіократи протестували проти довільності податків, проти їх численності, вважаючи їх гальмом економічного розвитку.

У XVIII ст. фінансові теорії знаходять повніший розвиток завдяки успіхам політекономії, піднесеної до рангу науки Адамом Смітом у його працях «Дослідження щодо природи і причин багатства народів» («Багатство народів») (1776 р). Він не виділяв фінансову науку, але розвинув економічну основу фінансового господарства.

Страницы: 1 2