Фінансова наука в радянський період базувалася на працях дореволюційних економістів:
І. Янжула, І. Озерова, Л. Ходського та їх послідовників, які були прибічниками того, що фінанси мають слугувати «задоволенню колективних потреб».
З 1931 по 1956 р. російським класиком фінансової науки в соціалістичних умовах став В. Д’яченко, який підготував перші офіційні фінансові підручники в СРСР.
В 50-70-х роках з’являються численні роботи з фінансів О. Александрова, О. Бірмана, Є. Вознесенського, Г. Точильнікова, М. Шерменєва та ін.
В цей період зав’язалася між вченими серйозна дискусія щодо місця фінансів у суспільстві. Перша група вважала, що фінанси - лише система відносин розподілу грошових коштів, що носить безеквівалентний характер (В. Д’яченко, Г. Точильніков, М. Шерменєв).
Друга група економістів дотримувалась тієї точки зору, що фінансові відносини охоплюють всі стадії відтворення виробництва. Ця концепція відповідає нашому сучасному розумінню фінансів.
Залежно від того, як автори розуміли місце фінансів у суспільстві, вони і трактували особливості фінансових відносин, функції фінансів, склад фінансової системи.
В 60-80-х роках з’явились роботи росіян О. Бірмана, П. Бунича, В. Сенчагова, присвячені розвитку фінансів підприємств в умовах господарського розрахунку в рамках соціалістичних відносин. Пізніше на їх основі були розроблені ідеї функціонування фінансових механізмів в умовах переходу суспільства до ринку.