Створення колективних страхових фондів, тобто страхування, базується на солідарній відповідальності учасників цих фондів.
Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок
внесків всіх учасників, а відшкодування збитків - лише для тих, хто їх зазнав внаслідок певних подій і несприятливих обставин.
Характерні риси страхової справи:
- надійність (високі гарантії відшкодування збитків);
- раціональність (ефективне використання тимчасово вільних коштів на фінансовому ринку).
Страхування - найбільш доцільна, економна, ефективна і раціональна форма створення страхових фондів.
Витрати юридичних і фізичних осіб по внесках - це їхня плата за зниження рівня ризику фінансових втрат.
Організація страхової справи засновується на виділенні:
- суб’єктів страхування;
- об’єктів страхування (форм страхових відносин).
Основними суб’єктами страхування виступають:
- страховик;
- страхувальник;
- застрахований;
- отримувач страхового відшкодування.
Страховик - юридична особа - страхова компанія,
яка діє на підставі відповідної ліцензії і бере на себе зобов’язання щодо створення колективного страхового фонду та виплат з нього відшкодувань.
За предметом діяльності страхова компанія є фінансовим інститутом, а за методом фінансової діяльності - підприємницькою структурою, що працює на прибуток.
Страхувальник - юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди із страховиком сплачує страхові внески до страхфонду.
Застрахований - юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку.
Отримувач страхового відшкодування - суб’єкт, який отримує страхове відшкодування замість застрахованого.
Відносини страхування бувають дво- і тристоронніми. Тристоронні відносини базуються на двох формах відносин: співстрахуванні та перестрахуванні. Страхові відносини можуть бути представлені рухом грошових потоків, що показано на рисунку.