В основу податкових реформ у більшості країн Заходу у 80-х роках була покладена податкова концепція американського економіста А. Лаффера, який дійшов висновку про те, що високі ставки податку стримують темпи економічного зростання, що відображено на графіку (який носить назву кривої Лаффера).
У 70-х роках оформився посткейнсіанський напрям (Н. Калдор, Г. Шекл - Великобританія, СІЛА - X. Мінський, Р. Клауфер). Вони критикували основи і неокласичної школи, і неокейнсіанської. Їхня ідея зводилась до розширення державного втручання з допомогою фінансового механізму. Фінансова політика має бути основним елементом регулювання і має спрямовуватися на обмеження діяльності монополій, скорочення військових витрат. У «політиці прибутків» вони виступають за проведення соціальних реформ і збільшення витрат на соціальні цілі.
У політиці оподаткування дотримуються ідеї заміни прибуткового податку податком на споживання, розглядаючи останній як оподаткування частини прибутку, що йде на особисті витрати, щоб стимулювати заощадження і послабити інфляцію.
Ідеї кейнсіанства досить близькі до напряму «соціального ринкового господарства». Засновником цієї теорії є німецький політолог Вільгельм Ойкен. Згідно з його теорією соціальне ринкове господарство не є ні капіталізмом, ні соціалізмом, а є третім шляхом розвитку суспільства.
Характерні риси соціального ринкового господарства:
- свобода ціноутворення та стабільність грошового обігу;
- конкуренція без монополій;
- недоторканість приватної власності;
- економічна самостійність і відповідальність підприємств;
- обмежений економічний вплив держави на економіку, який забезпечує три свободи:
- свободу ринку;
- свободу конкуренції;
- свободу від монополій.
Згодом неоліберали висунули нову, сучаснішу теорію «сформованого суспільства», де добробут кожного члена нерозривно пов’язаний з внеском кожного у прибуток, а держава є автономним «сувереном», що турбується про збереження загального добробуту.
У сучасній світовій фінансовій науці, незважаючи на розбіжності у поглядах представників різних шкіл, спостерігається процес конвергенції, тобто взаємопроникнення ідей.
Це, насамперед стосується фінансово-кредитно-грошового механізму, що є присутнім у всіх без винятку теоріях