Страницы: 1 2

У п’ятій книзі, що цілком присвячена фінансовому господарству, ученню про фінанси, І глава присвячена державним витратам, II глава - державним доходам, III - державним боргам.

Державні витрати А. Сміт ділить на дві групи:

- витрати загального значення (оборона і утримання королівської влади) - за рахунок доходів суспільства;

- витрати, в яких зацікавлені лише окремі члени суспільства (відправлення судочинства, витрати на народну освіту тощо), а отже, витрати на утримання цих органів, - за рахунок мита.

Звідси виникла ідея щодо розподілу фінансового господарства на:

  • державне;
  • місцеве.

Доходи А. Сміт ділить на:

  • неподаткові доходи (від капіталів, підприємств держави);
  • податки.

При цьому А. Сміт заперечував проти підприємницької діяльності держави як нераціональної. Завдяки Сміту наука про фінанси набула самостійного значення, а практика стала лише засобом для обгрунтування і перевірки законодавчих принципів. А. Сміту належить пріоритет у розробці загальних принципів оподаткування, які стали основою сучасної податкової системи у світі.

Найбільш даровитий його учень Девід Рікардо (найкрупніший капіталіст Англії свого часу) у своїй праці «Основи політичної економії і податкового обкладання» створив нову теорію податків. Згідно з цією теорією всі податки платяться, врешті-решт, із прибутку капіталіста і лише деякі - із поземельної ренти; будь-який податок, що падає на народну масу, буде перекладено на підприємців і тому головним джерелом державних доходів є прибуток капіталіста.

Ця теорія не тільки набула значного поширення у фінансовій науці, але й досі застосовується у чинних законодавчих актах країн.

Страницы: 1 2